Світові військові витрати стали рекордними. Вони зросли на 2,9% і досягли 2 трлн 887 млрд дол. Своєю чергою видатки України на оборону сягнули історичного піку. Чи означає це, що світ на порозі третьої світової війни Хто озброюється більше всіх? Згідно з останніми даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), глобальні асигнування на армію досягли історичного максимуму. У 2025 р. світові оборонні бюджети сумарно склали 2 трлн 887 млрд дол., продемонструвавши зростання на 2,9%. Ця тенденція до збільшення мілітарних видатків спостерігається вже понад десятиліття.
Ключовим рушієм загальносвітової динаміки стала Європа, де інвестиції у безпеку підскочили на 14%, сягнувши позначки у 864 млрд дол. У звіті SIPRI наголошується, що частка військових витрат відносно глобального ВВП піднялася до 2,5%. Це рекордний рівень з часів фінансової кризи 2009 р.
Вирішальним фактором світових змін стали саме європейські процеси. Держави континенту активно переглядають свою роль у гарантуванні колективної безпеки. “У 2025 р. військові витрати європейських членів НАТО зростали швидше, ніж будь-коли з 1953 р., що відображає постійне прагнення Європи до самодостатності поряд із посиленням тиску з боку США щодо посилення розподілу навантаження в рамках Альянсу”, – зауважила дослідниця інституту Джейд Гіберто Рікард. Європейські союзники по НАТО інвестували в армію 559 млрд дол., причому більшість із них виконали вимогу щодо виділення щонайменше 2% ВВП. Німеччина продемонструвала значний стрибок, збільшивши фінансування на 24% до 114 млрд дол. Іспанія також встановила внутрішній рекорд, наростивши витрати наполовину до 40,2 млрд дол. У той час як Велика Британія дещо скоротила фінансування, Франція продовжила помірне зростання своїх оборонних спроможностей.
Примітно, що загальні темпи нарощування озброєнь дещо сповільнилися порівняно з минулим роком через певне скорочення бюджету США. Якщо не брати до уваги американські показники, то решта світу збільшила свої оборонні чеки на 9,2%.
Понад половину всіх світових коштів на зброю, а саме 1,48 трлн дол., витратили США, Китай та Росія. Американські видатки минулого року знизилися до 954 млрд дол., оскільки Вашингтон не затвердив нових масштабних пакетів допомоги для України. “Це різко контрастувало з попередніми трьома роками, коли загалом було затверджено 127 млрд. дол”, – підкреслили аналітики SIPRI. Водночас США зосередилися на модернізації ядерної тріади та посиленні конвенційних сил для стримування впливу Пекіна в Азії. Це відповідає оновленим пріоритетам національної стратегії безпеки країни. “Зниження військових витрат США у 2025 р., ймовірно, буде короткочасним”, – спрогнозував Нан Тян, представник профільної програми SIPRI. Очікується, що вже у поточному році бюджет США подолає межу в 1 трлн дол., а за два роки може наблизитися до 1,5 трлн.
Тим часом Китай виділив на оборону 336 млрд дол., а Росія спрямувала на війну 190 млрд дол. Українські витрати сягнули піку та світового рекорду відносно ВВП Своєю чергою згідно з даними SIPRI, оборонний бюджет України у 2025 р. сягнув історичного максимуму у 84,1 млрд дол., що дозволило державі випередити Саудівську Аравію та посісти сьоме місце у глобальному рейтингу військових витрат. Порівняно з попереднім роком видатки зросли на 20%, охопивши близько 40% ВВП країни. За співвідношенням оборонних асигнувань до ВВП Україна вже четвертий рік поспіль утримує першу позицію у світі, а загалом за період 2016–2025 років обсяг фінансування цього сектору зріс на неймовірні 1501%.
Паралельно з цим Україна залишається провідним покупцем зброї на міжнародній арені. Протягом останніх п’яти років на нашу державу припадає 9,7% від загального обсягу глобального імпорту озброєнь. Для порівняння, Росія спрямувала на військові потреби приблизно 190 млрд дол., що становить лише 7,5% її ВВП. Хоча в абсолютному вимірі витрати агресора залишаються значно вищими, Україна демонструє безпрецедентний рівень мобілізації внутрішніх ресурсів, спрямовуючи на оборону 63% усіх державних видатків.
Фінансову стійкість України за відсутності нових зобов’язань з боку США забезпечила рекордна міжнародна підтримка у розмірі 52,2 млрд дол., що на 11% більше за показник 2024 р. Ключову роль відіграли кредитні кошти в межах програми Extraordinary Revenue Acceleration (ERA) від країн “Великої сімки”, які стали найбільшим джерелом зовнішньої допомоги. Таке колосальне навантаження на бюджет є вимушеною відповіддю на екзистенційну загрозу. “Ми повинні зробити все, щоб наша держава була сильнішою за будь-яку загрозу з боку Росії. Наш обов’язок перед майбутніми поколіннями – вистояти та захистити свій дім”,- сказав президент України Володимир Зеленський. Світ озброюється заради миру чи готується до великої війни? Світова спільнота переживає наймасштабніше переозброєння з часів Холодної війни. Глобальні військові витрати стрімко зростають, що викликає закономірне занепокоєння: чи є це підготовкою до Третьої світової війни, або ж єдиним способом її попередити.
Одна частина аналітиків вважає, що накопичення зброї – це прямий шлях до глобального зіткнення. Коли держави переводять економіку на військові рейки, створюється ситуація “пастки безпеки”, де посилення одного гравця провокує інших. Про це прямо застерігав колишній міністр оборони Великої Британії Грант Шаппс. “Ми перейшли з повоєнного світу до передвоєнного. Росія загрожує сусідям, Китай стає агресивнішим, Іран створює хаос, а КНДР брязкає ядерною зброєю. Ці загрози зростають одночасно”, – казав він. На його думку, ігнорування цих викликів лише наближає велику катастрофу.
З іншого боку, існує переконання, що озброєння є інструментом примусу до миру через стримування. За цією логікою, демократичний світ має бути настільки потужним, щоб напад виглядав для агресора самогубним. “Ми нарощуємо військові спроможності не для того, щоб воювати, а для того, щоб запобігти війні. Наша мета – надіслати сигнал агресору: якщо вони нападуть, відповість весь Альянс”, – сказав генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Таким чином, мілітаризація – це і тривожний сигнал, і вимушений захід для захисту водночас. Сьогоднішнє зростання видатків є спробою купити безпеку в умовах, коли старі міжнародні договори про контроль над зброєю фактично перестали працювати. Вибір стоїть між нарощуванням сили заради миру та ризиком неконтрольованої ескалації.
Вікторія Хаджирадєва
